Діти війни. Сумщина»: історія Юлії Будко з Тернів про пошуки свого творчого шляху під час війни
Юлії Будко – 16 років, вона живе та навчається у селищі Терни Роменського району, відвідує місцеву мистецьку школу, співає, грає на фортепіано, займається хореографією, пише вірші та захоплюється фотографією. Її творчий доробок уже відзначений перемогами на всеукраїнських і міжнародних конкурсах – від «Різдвяного дива» до International Art Competition Festival.
Попри юний вік, Юлія встигає поєднувати навчання, мистецтво, волонтерство та продовжує пошук себе.
▫️Проте поезія й фотографія з’явилися в її житті вже під час війни. Писати почала, щоб не втратити внутрішню рівновагу. Дівчина пояснює це потребою дати вихід думкам і переживанням: коли емоцій стає забагато, їх потрібно проговорити або записати, інакше вони залишаються всередині. Її вірші зараз часто друкують у місцевій газеті, а участь у літературних конкурсах принесла відзнаки, зокрема Гран-прі та перші місця. У фотографії вона також має результат – друге місце на всеукраїнському конкурсі юних фотоаматорів.
Серед тих, хто вплинув на її творчий шлях – Ліна Костенко і її поезія та підтримка вчительки Валентини Іванівни, котра допомогла повірити у власні сили і продовжити розвиватися.
▪️Юля раніше постійно виступала на концертах, але це було як в іншому житті – до війни. Зараз, каже, інколи повертається до цих спогадів, згадує хвилювання перед виходом на сцену, атмосферу за кулісами. Найбільш пам’ятним для неї став концерт у травні 2023 року, який вона принципово не називає останнім, залишаючи на майбутнє перспективу повернення на сцену.
Паралельно з навчанням Юлія долучається до волонтерської діяльності: допомагає зі зборами для військових, бере участь у відвідуванні дитячого будинку. Це відчуття відповідальності. Адже під час війни складно залишатися осторонь, тому хочеться робити хоча б те, що можеш.
▫️Окрема віддушина – то участь у церковному хорі. Саме там, за її словами, з’являється відчуття стабільності й розуміння, що вона перебуває «у правильному місці». Віра допомагає втримувати рівновагу і знаходити сили рухатися далі, навіть у складні часи.
З початком війни бачення майбутнього стало більш конкретним і осяжним. Це не про абстрактні плани, а про базові речі. Водночас змінився й підхід до мрій: прийшло розуміння, що їх потрібно реалізовувати поступово, але й не відкладаючи «на потім».
▪️Зараз Юлія продовжує розвиватися і шукає нові формати самореалізації – у цьому довіряє власним відчуттям.
«Після перемоги я мрію про відчуття безпеки і спокою, коли можна жити без постійного страху і напруги. Про прості речі, які раніше здавалися звичайними, але зараз мають зовсім іншу цінність», – ділиться Юлія.
▫️Своїм одноліткам, котрим доводиться дорослішати у час війни, вона радить не замикатися в собі, шукативласні точки опори й не порівнювати свій шлях із чужим. Дівчина переконана: важливо зберігати себе і рухатися вперед поступово, навіть якщо це маленькі кроки.
#дітивійни_Сумщина
