Історична довідка

Фізико-географічна характеристика

Село Синівка (Липоводолинський район) розташоване на півдні Сумської області на берегах річки Грунь. Географічні координати 50°32′22″ пн. ш., 34°05′34″ сх. д. Середня висота над рівнем моря 114 м.

Клімат помірно-континентальний (коефіцієнт континентальності 45%). За даними найближчої метеостанції м. Гадяч, середня річна температура становить +6,5 0С, найтеплішим місяцем року є липень (середньомісячна температура +19,8 0С), найхолоднішим – січень (-7,2 0С). Середньорічна кількість опадів за даними метеостанції м. Гадяч становить 516 мм, при цьому протягом року опади розподіляються нерівномірно. Найбільше їх випадає у липні – 69 мм, найменше – у лютому – 23 мм. Середньорічна відносна вологість повітря становить 76,8 %. Найнижчою вона є в травні – 59-74 %, найвищою – в грудні – 83-90 %

Рослинний і тваринний світ

Рослинний світ налічує понад 1500 видів, серед яких 10 видів, занесених до Червоної книги України (брандушка різнобарвна, сон лучний, астрагал шерстистоквітковий, ковили пірчаста та волосиста, зозульки м'ясо-червоні, плодоріжка болотна, коручка чемерниковидна, рябчик руський, косарики тонкі) та 10 видів включених до Переліку видів рослин і тварин, що підлягають особливій охороні на території Сумської області (волошка сумська, шолудивник Кауфмана, гіацинтик блідий, шавлія поникла, оман високий, маруна щиткова, гострокільник волосистий, ряст Маршалла, анемона лісова, латаття сніжно-біле).

Вражаючим є різноманіття безхребетних тварин. Вважається, що їх кількість може сягати 50000 видів.

У водоймах мешкає понад 30 видів риб, серед яких 3 види (бистрянка руська, минь річковий та карась річковий) включені до Червоної книги України.

Земноводних у фауні краю налічується 9 видів.

Плазуни представлені 6 видами, серед яких 2 види (мідянка звичайна і гадюка Нікольського) є "червонокнижними".

Птахів налічується до 200 видів, в тому числі і рідкісні, занесені до Червної книги України види: лелека чорний, шуліка чорний, лунь польовий, лунь лучний, канюк степовий, орел-карлик, підорлик малий, орлан-білохвост, журавель сірий, коловодник ставковий, сорокопуд сірий.

Ссавців трапляється близько 50 видів, серед них рідкісні види: нічниця водяна, кожан пізній, нетопир середземноморський, вечірниця руда, вухань звичайний, хом'ячок сірий, хом'як, тхір лісовий, видра річкова.

Історична довідка

Поселення Синівка виникло в другій половині XVII століття як власницьке. Здавна "село Сенявка на замок Гадяцький належало", тобто всі доходи з села йшли в гетьманську казну. Перша писемна згадка про село датується 1669 роком. Тому дослідники і вважають цю дату початком історії Синівки. Спочатку свого існування село не мало назви. У 1721 році гетьман Скоропадський надав право володіння селом родині Велецьких (Степаниді Михайлівні Велецькій з синами; після смерті її чоловіка Василя Велецького, який отримав це поселення у 1709 році за службу полковим суддею).

"Земля синів Велецького" й "дала" назву селу Синівка. У 1723 році в селі було 161 домогосподарство; у 1723 - 180 дворів. 10 листопада 1764 року цариця Катерина ІІ "пожаловала" "замок Гадяцький" відставному гетьманові Кирилу Розумовському "...в вечное и потомственное ему и его детям наследственное владение...". Але у 1785 році К. Розумовський продає "Гадяцький замок" (в тому числі й Синівку) за борги. У 1799 році в Синівці проживали "954 ревізійні душі".

З 1802 село Синівка в складі Гадяцького повіту входить в Полтавську губернію. У 1859 село Синівка - власницьке й козаче. В селі було 329 дворів, 1314 чоловіків і 1390 жінок, всього - 2704 жителів. У селі була православна церква й три заводи. Православна Миколаївська церква була збудована в 1742 році. У цьому ж році згоріла й була відбудована місцевими жителями. У 1869 році громада Синівки збудувала нову церкву, яка й функціонувала до 30-х років ХХ століття. У ХІХ столітті село належало до Подільківської волості. У 1884 році в селі було 106 дворів козаків, 3 двори казенних селян, 270 дворів-власників, 9 дворів міщан.

11 січня 1918 року в Синівці була встановлена Радянська влада. У березні 1818 року Синівка окупована німецькими військами; у грудні 1918 року радянський режим в селі був відновлений. Улітку 1919 року Синівку захопили деннікінські війська, які у грудні цього ж року залишили село під натиском червоноармійців. 15 жовтня 1923 року Синівка стає районним центром, а у 1926 році тут організоване перше товариство зі спільного обробітку землі.

У 1925 р. для сільськогосподарських робіт почали використовувати трактори, у 1929 році - відкрито промартіль художньої вишивки. У 1937 році в Синівці урочисто відкривається районний Будинок культури. Для його будівництва були використані матеріали із знищених більшовикави церков у Синівці та сусідньому селі Підставки. У 1938 році в селі стає до ладу нова будівля середньої школи.

27 вересня 1941 році німецькі війська захопили село. У 1942 році в Синівці була створена партизанська група "Антифашистський комітет". Також на території села діяла диверсійна група, яка в 1943 році знищила близбко 20 німецьких офіцерів та солдат. 9 вересня 1943 року окремі підрозділи 309-тої стрілкової дивізії Червоної армії увійшли в Синівку.

У 1947 році на території Синівського району було 11 сільських рад, 11 сіл та 78 хуторів. Синівський район був ліквідований у 1957 році. На території Синівки працювали електростанція, млин, маслозавод, цех з виробництва газованих напоїв, хлібопекарня, відділення "Сільгосптехніка".