ГОВОРИМО УКРАЇНСЬКОЮ
Днями у «Публічній бібліотеці ім.Л.Новиченка» за участю працівників Роменського районного сектору №1 та Сумського районного сектору №2 відбулося чергове засідання клубу «Говоримо українською». На зібранні розглянули загальні правила творення фемінітивів.
Обговорили історії наслідків русифікації, а саме незважаючи на столітні утиски, народ зберіг свою мову і самобутню культуру, хоч і втратив чимало. Тотальна русифікація, яку радянська влада розпочала в 30-х роках 20 ст., не минула безслідно: вона спотворила багато конструкцій в українській мові (наприклад, замість «протягом» якогось часу часто можна почути «на протязі» – з російської «на протяжении»), майже витіснила кличний відмінок (українською кажемо Маріє, Миколо, а не Маша, Коля, коли звертаємось до людини). Русифікація майже витіснила фемінітиви, тож їхнє неприйняття багатьма людьми – цілком природна реакція. Так мозок реагує на нове, незрозуміле і часто сприймає вороже.
Проте фемінітиви – це не щось нове і точно не те, чого треба жахатися. Це – питомо українські слова. І не лише українські, бо вони властиві усім слов’янським і не лише слов’янським. Це – слова жіночого роду, які ми вживаємо на позначення професій, посад, зайнятості жінок. Вони існували в українській мові завжди – це зафіксовано в словниках 19 і початку 20 століть, вони є у Словнику сучасної української мови, де поряд з іменником чоловічого роду вказано форму жіночого роду (їх там понад 800).
Використання феменітивів, які нині звучать для нас незвично, є природною реакцією на нове, але з часом вони стануть звичайними.
Провідний інспектор Яна СИТНИК
