Спокій і здоровий глузд, як запорука успішній протидії інформаційному терору росії
Дезінформація, маніпуляція та відверта брехня, що подаються під виглядом новин чи думок відомих людей, ще до початку повномасштабного вторгнення в Україну були однією з «візитних карток» російської інформаційної політики. А після 24 лютого минулого року потік фейків в інфопростір України і світу загалом ще більше посилився й часом нагадує «м’ясні» атаки росіян на фронті: масований напад в надії знайти «шпарину» аби ввести в оману та посіяти розбрат й невпевненість серед українців і тих, хто нас підтримує.
Для таких дій існує й спеціальний термін — ІПСО, що розшифровується як інформаційно-психологічна спеціальна операція: свідоме, сплановане поширення інформації зацікавленими особами на конкретну аудиторію з метою впливу, як на її емоції, так і психологічний стан, почуття, критичне мислення.
Одним словом ворог «тисне на емоції». Загалом це вже «класичний» хід аферистів: не дати людині замислитися над тим, що і чому відбувається й таким чином змусити діяти так, як потрібно злодіям. Тож, якщо інформація особливо з соціальних мереж буквально «кидається в очі», не поспішайте реагувати. Винятком є лише безпосередня загроза вашому життю. Для Сумщини це зазвичай обстріли прикордонних територій і можливі удари з повітря. Але така інформація вже давно поширюється офіційними перевіреними каналами.
В інших випадках краще почекати розвитку подій, пошукайте цю ж новину в альтернативних джерелах, врешті-решт спробуйте логічно проаналізувати прочитане чи побачене.
Доводилося спростовувати зокрема чутки про повторний напад на Сумщину, який мав «ось-ось, найближчими днями» відбутися, та заспокоювати місцевих мешканців голові Роменської районної військової адміністрації Денису Ващенку. Хоча Роменський район найвіддаленіший від кордону. Тож в разі будь-якого розвитку подій час і для виважено прийняття рішення, і для дій точно буде.
Неодноразово причиною для легкої паніки були навчання військових, розмінування, робота авіації чи сил ППО, а то й таке природне явище, як гроза. Втім, завдяки оперативній реакції голови РВА й поширенню інформації на офіційних сторінках в соцмережах ситуація залишалася контрольованою.
На жаль й жителі Роменщини, якщо брати до уваги інформацію з акаунтів у мережі Фейсбук, «ловилися на гачок» фейкових повідомлень загальнодержавного масштабу. Наприклад про допомогу українським військовим, що лікуються в госпіталі ім. Бурденка. І ряд наших земляків зі щирим бажанням допомогти поширював на своїй сторінці інформацію про те, що у госпіталі Бурденка, де жінка доглядає за сином, є три хлопці. Мовляв, треба допомогти знайти рідних. З часом ця історія, яка й зараз «гуляє» інтернетом обросла новими деталями, що госпіталь і реанімація № 56, де перебувають хлопці, розташована у Києві. «Все б нічого, та ні у Києві, ба більше — навіть у всій Україні немає госпіталю Бурденка. Це головний військовий госпіталь в столиці росії», – наголошують викривачі фейків.
Одним словом, варто зрозуміти, що війна з російськими загарбниками йде не лише на лінії фронту. Агресор це усвідомлює і тисне на нас психологічно. Аби протистояти цьому — зберігаймо холодний розум й всіляко допомагаємо Збройним силам України. І тоді ми обов’язково переможемо!
