Синівська громада
Сумська область, Роменський район

Аналіз ризиків ускладнення епідемічної ситуації зі сказу в Сумській області (даними вибіркових досліджень 2016-2022 рр.)

Дата: 30.03.2023 09:36
Кількість переглядів: 113

Фото без опису Гідрофобія (сказ) у людини є абсолютно смертельною хворобою. Збудник передається людині під час укусів або ослинень хворими тваринами. Появу випадків цієї інфекції серед населення можна уникнути, завдяки прийняттю рішень і здійсненню заходів спрямованих на зменшення ризиків її виникнення.

В Сумській області загальний ризик інфікування (смерті) людей на сказ внаслідок укусів хворих тварин становить 2,64×10-4 /рік і оцінюється як дуже високий з врахуванням смертельної небезпеки[1]. Величина ризику зараження на сказ залежить від виду/типу тварин: ризики є екстремальними при укусах лисиць та інших диких тварин, сільськогосподарських тварин і кажанів, дуже високими — при укусах котів та високими — при укусах собак (табл.1).

 

Таблиця 1 — Порівняльна характеристика середньорічних ризиків інфікування населення Сумської області вірусом сказу за видом/групами тварин (2016-2022 рр.)

 

Група тварин

Середньорічний ризик інфікування людини на сказ

Характеристика ризику інфікування людини на сказ (з врахуванням смертельної небезпеки)

Лисиці

4,76×10-2

Екстремальний

Інші дикі тварини

1,71×10-2

Екстремальний

Собаки

7,83×10-4

Високий

  з них: домашні

9,9×10-4

Високий

             безпритульні

3,7×10-4

Високий

Коти

3,97×10-3

Дуже високий

   з них: домашні

4,07×10-3

Дуже високий

              безпритульні

3,32×10-3

Дуже високий

Сільськогосподарські тварини

4,67×10-2

Екстремальний

Кажани

2,38×10-2

Екстремальний

Гризуни

0

Відсутній

Інші тварини

0

Відсутній

Всі тварини

2,64 ×10-3

Дуже високий

 

Ризик інфікування на сказ при контактах людей з дикими тваринами в 16 разів перевищують ризики інфікування при контактах з  іншими тваринами, що відображає значно більшу небезпеку диких тварин.

Встановлено дуже тісний і статистично значущий взаємозв’язок між ризиками інфікування на сказ від диких та інших тварин (ρ=0,991, p=0,0000[2]). Отримані дані доводять надзвичайну важливість заходів, спрямованих на зниження циркуляції вірусу сказу в дикій природі: проведення пероральних антирабічних щеплень диких тварин, регулювання чисельності популяції лисиць та ін.

 Позитивним є зменшення величини ризиків з часом (мал. 1). В 2022 р. вперше за багато років ризик інфікування людей вірусом сказу дорівнював нулю. На цьому фоні спостерігалось поступове зниження показників звернення населення за медичною допомогою з приводу нападів тварин з 209,4 випадків на 100 тис. населення у 2016 р. до 155,6 на 100 тис. населення у 2022 р. Проте, незважаючи на такі сприятливі зміни останніх 4-х років, остаточно стверджувати про стійке зменшення активності епізоотичного процесу сказу в області уявляєтеся передчасним через те, що бойові дії на території області у 2022 р. могли вплинути на якість обстеження природних та антропургічних (у населених пунктах) осередків. Крім того, обласний показник частоти звернень за медичною допомогою з приводу нападів тварин хоча й знижувався у динаміці, але все ще залишається вищим, ніж загальноукраїнський показник (126 на 100 тис.). В 2022 році випадки укусів/ослинень з боку тварин навіть почастішали у 6-и районах області — Білопільському, Великописарівському, Глухівському, Краснопільському, Недригайлівському і Охтирському(тут і далі — за аніше існуючим адміністративним устроєм).

Приблизно 96% всіх зареєстрованих у 2016-2022 рр. укусів були нанесені людям собаками і котами, що робить цих тварин основними джерелами сказу в населених місцях. Ризики інфікування сказом при укусах котів у 5 разів перевищують ймовірність заразитися на цю хворобу при укусах собак — 3,97×10-3 /рік проти 7,83×10-4 /рік (табл.1), що указує на важливість котів як джерел сказу в населених місцях, доцільність регулювання їх чисельності і  охоплення профілактичними атирабічними щепленнями.

Ймовірність інфікування людей на сказ від домашніх котів і собак є не меншою, ніж інфікування від безпритульних котів і собак (табл.1), що пояснюється як більш частими контактами людей з домашніми тваринами, так  й неправильним утриманням домашніх тварин (ігнорування профілактичних щеплень, вільний вигул тварин та ін.).

Не менше ¾ всіх укусів, що були зареєстровані в області у 2021-2022 рр., були нанесені невакцинованими проти сказу тваринами, проте саме вони становлять загрозу щодо інфікування населення. В загальній структурі тварин, що нанесли населенню укуси/ослинення, кількість нещеплених проти сказу зменшилась за останній рік на 3,7 % з 80,14% в 2021 р. до 76,4% в 2022 р., проте залишається занадто високою для можливості обмеження циркуляції вірусу. Відомо, що у вільних від сказу країнах кількість нещеплених тварин становить менше 30%. В 2022 р. найбільша кількість нещеплених собак та котів спостерігалась у Конотопському, Краснопільському, Кролевецькому, Тростянецькому, Недригалівському, Ямпільському районах та у м. Суми.

Велика кількість нещеплених проти сказу тварин створює умови для перевитрат державних коштів та коштів місцевих бюжетів на придбання антирабічної вакцини для людей. Протягом останніх 7-и років антирабічна постконтактна профілактика була призначена 2620 особам, що у грошовому еквіваленті становить більше 10 млн. грн. (з врахуванням вартості курсу щеплень станом на 2022 рік).

Відсоток осіб, яким були призначені антирабічні щеплення, становив у 2022 р. 20,52% від загальної кількості осіб, що звернулись за антирабічною допомогою; він незначно знизився в порівнянні з попереднім роком, проте залишається одним з найвищих в Україні, що слід розглядати як індикатор епідемічного неблагополуччя в області. Привертає увагу значна кількість постраждалих осіб, що самовільно перервали  курс постконтактної антирабічної профілактики або взагалі відмовились від неї, що є результатом необізнаності населення щодо можливих наслідків цього; у 2022 р. цей показник становив 19,6% від тих, кому були призначені щеплення, і був одним з найвищих в Україні.

Важливий внесок у формування ризиків сказу серед населення і тварин створює відсутність на територіях населених пунктів майданчиків та зон для вигулу домашніх тварин, створення і облаштування яких регламентується статтею 30 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» № 2807-IV від 6.09.2005 р. (зі змінами від 17.05.2012 р.).

Отже, чинниками можливого ускладнення епідемічної ситуації зі сказу в Сумській області є:

  • існування високих, дуже високих і навіть екстремальних ризиків інфікування людей на сказ (з врахуванням смертельної небезпеки) в області;
  • 16-и кратне переважання  ризику інфікування на сказ від диких тварин у порівнянні з ризиком інфікування від інших тварин; існування дуже тісного кореляційного взаємозв’язку  між цими ризиками;
  • більш висока небезпека котів як потенційних джерел інфекції у населених пунктах в порівнянні з собаками;
  • високі рівні ризику зараження на сказ від безпритульних та домашніх тварин;
  • значна кількість нещеплених проти сказу тварин, що сприяє циркуляції  серед них збудника сказу;
  • велика кількість випадків відмовлення або самовільного переривання курсу постконтактної антирабічної профілактики;
  • відсутність в населених пунктах зон вигулу домашніх тварин.
 

 


« повернутися

Код для вставки на сайт

Вхід для адміністратора

Онлайн-опитування:

Увага! З метою уникнення фальсифікацій Ви маєте підтвердити свій голос через E-Mail
Скасувати

Результати опитування

Дякуємо!

Ваш голос було зараховано

Форма подання електронного звернення


Авторизація в системі електронних звернень

Авторизація в системі електронних петицій

Ще не зареєстровані? Реєстрація

Реєстрація в системі електронних петицій


Буде надіслано електронний лист із підтвердженням

Потребує підтвердження через SMS


Вже зареєстровані? Увійти

Відновлення забутого пароля

Згадали авторизаційні дані? Авторизуйтесь